Куракови Григорій та Пелагея, Корнійчуки Іван та Любов

Григорій та Пелагея Куракови проживали в м. Сімферополь. Жінка займалася рукоділлям, періодично продавала на ринку власноруч плетені речі та одяг. Її постійними покупцями була єврейська родина Штейнів, що мешкала неподалік. Коли почалася німецько-радянська війна й окупаційні війська наближалися до Криму, Ізраїль та Віра з двома дітьми намагались евакуюватись, але не вдалося: їхній потяг потрапив під бомбардування.

Відтак десятки єврейських сімей, серед яких і подружжя Штейнів із маленьким сином, стали жертвами нацистів. 12-річній Лідії вдалося уникнути розстрілу. Вона не знала, чи вижили батьки, повернутися до міста їй допомогли чужі люди. Дівчинка зустріла на базарі тітку Пелагею і розповіла про те, що трапилося. Була розгублена, не знала, куди йти. Пелагея привела її додому. Чоловік, донька Любов та зять Іван були не проти допомогти дитині, хоча й знали про смертельну небезпеку, яка чатує на переховувачів євреїв. Зовнішність Ліди не була виразно семітською, тож Куракови стали казати допитливим, що це їхня далека родичка. Ця версія спрацювала навіть тоді, коли німці заарештували Григорія Куракова, звинувативши у співпраці з комуністами. На допитах окупанти прискіпливо цікавилися Лідією. Проте чоловік упевнено тримався легенди про далеку рідню. На щастя, все обійшлось і за кілька днів Григорія відпустили.

Після того як у квітні 1944 р. з Криму було вигнано гітлерівців, родина Куракових дізналася про долю Штейнів і запропонувала Лідії свою опіку. До заміжжя в 1948 р. Лідія Арончук (Штейн) проживала з Григорієм та Пелагеєю й завжди називала їх своїми другими батьками.

У 2001 р. Яд Вашем визнав Григорія і Пелагею Куракових та Івана й Любов Корнійчуків Праведниками народів світу.

/